Листи з університетів: Христина Хома

Вітаємо відновлену рубрику – коли українські студенти за кордоном пишуть нам про свій досвід навчання в іншій країні та виші! Цього разу читаємо лист від Христини Хоми, яка навчається в Італії. 

Псссс пссс…так, так я звертаюсь саме до тебе, мій любий читачу. Часом не хочеш розбавити свої будні корисною інформацією?

Якщо так, то бігом заварюй собі чайок або каву, діставай із шухляди своє улюблене печиво, і приготуйся до найзахоплюючої та найінформативнішої розповіді про навчання за кордоном.

* * *

Більше історій читайте тут:

Листи з університетів: Як і чому я отримала стипендію Visby

Листи з університетів: Таллінн, Естонія

Листи з університетів: чотири роки життя в Німеччині, або звідки береться досвід

Листи з університетів: досвід Erasmus Mundus та інші можливості

* * *

Отож, розпочнімо!

Всім привіт із країни Данте Аліг’єрі та Леонардо да Вінчі. Мене звати Христя, мені 23 роки, і родом я з мальовничої столиці Прикарпаття – м.Івано-Франківськ. 5 років свого життя провела у культурній столиці, навчаючись у Львівській політехніці, навчаючись на таки доволі цікавій, як для дівчини, спеціальності – хімічній технології. Певний період часу думала, що там і залишусь, але доля розпорядилась трішечки інакше.

Ще з третього курсу навчання я зрозуміла, що знань та можливостей, що давав Львівський політех, є недостатньо для мене. Не знаю, яким чином, і в який момент прийшло це усвідомлення, але в один прекрасний день я зрозуміла, що для розвитку потрібно все таки спробувати знайти можливість навчання за кордоном. Ступінь бакалавра на той момент вже майже було отримано, і тому ціллю була саме магістратура. Відтоді і почався довгий та тернистий шлях пошуку «тієї самої» програми. Спочатку в очі кинулась Fulbright Graduate Student Exchange Program  – про неї багато чого було відомо з інтернет-простору, і викладач англійської мови якось згадав про цю програму у своїй розмові. Провівши трохи досліджень і зрозумівши, що це мені по силах, вирішила спробувати удачі і податись. Завершилась ця пригода проходом в другий тур, проте далі цього етапу на жаль не зайшла – я отримала свою першу відмову. На жаль, вона не була і останньою. Хоча досвід, здобутий під час підготовки до цієї програми та пройдене інтерв’ю, стали для мене безцінним.

Трохи розчарувавшись, але не опустивши руки, я вирішила: що б не сталось, продовжувати пошуки. І вони привели мене до неймовірної знахідки –  Erasmus Mundus Joint Master Degrees. Це була прямо знахідка року – різноманітні повноцінні магістерські програми, що виконуються під крилом Еразмусу, теми, від яких просто очі запалюються. Ах, і забула уточнити – це програми подвійних або потрійних дипломів, що означає навчання у 2-3 абсолютно різних університетах Європи, ще й з повною стипендією. Ну не казка ж, правда? От і я так подумала.

Знову збір документів, подача на 3 різні програми, паперова біганина, написання мотиваційних листів та складання резюме і… знову відмови, причому з усіх програм. Повірте, серце моє тоді було розбито в друзки. Довгий період не хотілось нічого пробувати, ні сили, ні бажання отримувати чергове «вибачте ви не є достатньо хорошим кандидатом» ніякого не було.

На щастя, в цей період сталось дещо неймовірне.

Доля піднесла сюрприз, якого ну ніяк не можна було очікувати

Під час свого студентського життя у Львові, я приймала участь у одній чудовій студентській організації BEST (Board of European Students of Technology), яка займається різноманітними проектами, що розвивають студентів поза межами навчання та яка організовує різноманітні курси з технологічним (і не тільки) напрямком по цілій Європі. Потрапивши на один із таких курсів у Польщу (м. Гданськ), я зустріла своє кохання. Чи зірки зійшлись в той момент, чи планети стали в ряд, я і досі не знаю і чесно не хочу знати. Але серцю не накажеш, покохала українка італійця і розпочались в них стосунки на відстані, що тривали 2.5 роки. Саме сильні почуття та небажання залишатись довго на такій великій відстані спонукали мене знову повернутись до пошуку магістерських програм.

Наступною у списку знаходилась стипендія DAAD. Навчання в Німеччині здавалось чудовим рішенням для людини, що захоплюється хімічним напрямом. Історія з документами повторилась знову, і після 3 місяців очікування та нервів прийшло запрошення на інтерв’ю, що проходило в Києві. Пройшло, як мені здавалось, усе просто чудово, і я вже уявляла, як буду поїдати німецькі сосиски на Октоберфесті в Мюнхені, але прийшла знову відмова. І знаєте, в який день? Саме на день народження. Ех, тяжко було йти святкувати 22 роки з такою неприємною новиною за плечима.

“Чому я так багато розповідаю про невдачі?” спитаєте ви. Відповідь вже дуже близько.

Після стількох невдач будь-хто, на мою думку, опустив би руки і не пробував більше. На щастя, я не була однією з таких людей. І вирішивши спробувати злапати фортуну за хвоста, з думкою про те, що вже немає чого боятись, вирішила піти ва-банк і спробувати свого щастя в Італії.

Про навчання в цій країні відомо не дуже багато, оскільки у нас більшою популярністю серед навчання закордоном користуються Польща чи Німеччина або Франція. Саме тому ідея про навчання саме в Італії довго не спадала мені на думку. І даремно, оскільки тут надзвичайно високий та достойний рівень навчання, як я вже дізналась пізніше.

Вибір серед усієї різноманітності італійських міст та університетів запаморочив голову, проте між них усіх я знайшла саме його: Universita degli studi di Torino (м.Турин) з програмою «Scienza dei materiali», яка ідеально підходила під вже отриманий освітній бекграунд у попередньому університеті. Це було те, що треба і навіть краще! Оскільки ще й мої знання італійської мови розпочинались і закінчувались лиш знанням фраз типу: «Ciao, Buongiorno, Per favore», то можливість навчатись англійською в країні звідки родом піца та паста, і ще й в  регіоні, де розташовані Lavazza та Ferrero (здогадайтесь, хто обожнює Нутеллу та не може жити без кави?), мені здалось якимось знаком зверху. Тому, не гаючи часу, і незважаючи на попередні падіння, вирішила вступати. Пройшовши 7 кіл пекла бюрократії та паперової тяганини, пройденого інтерв’ю для програми, я почула таке омріяне та довгоочікуване «Вітаю, ви пройшли всі етапи, ласкаво просимо до нашої програми». Щастю моєму не було меж! Відтепер я – студентка італійського вишу.

І ось тепер пишу я вам цю історію з італійських країв, а саме з Турину, успішно закінчивши перший рік навчання та здавши свої перші 2 сесії, і готуючись до початку наступного, не менш захопливого року навчання в Італії. Не буду брехати, вчитись тут набагато важче, ніж в Україні, вимоги та стандарти набагато вищі.

І звісно, вивчення італійської мови ніхто не відміняв. Хоч навчання і проводиться англійською, проте для адаптації та інтеграції в суспільство, знання мови є життєво необхідним. Але це все дрібниці у порівнянні з тим, чого ти вже добився.

Хуух, довгенька історія вийшла, і думаю неординарна, так це точно. «Чому було так багато розповідати про всі невдачі?» – спитаєте ви? Відповідь дуже проста: хотілось донести до вас, що не потрібно здаватись. Після всього пройденого шляху, після всіх перешкод та численних відмов, я не опустила руки і продовжила рух до своєї мети. Тому хочу всіх запевнити: мрії здійснюються і все можливо, якщо ти справді цього захочеш – перевірено на собі .

Лишень ніколи не здавайтесь, домовились?

Якщо захочете дізнатись більше про те, як це навчатись в Італії чи просто поспілкуватись, буду дуже цьому рада. Ось мої соціальні мережі: Facebook та Instagram. Я завжди відкрита до нових знайомств. До нових зустрічей!

---

Треба швидко написати успішний мотиваційний лист ВЖЕ на сьогодні? Ось тримай 3 короткі відеолекції про 3 різних приклади мотиваційних есе, автор яких отримала стипендію та участь у бажаній освітній програмі. На курс піде +- година часу.

Потрібна повна підтримка для вступу чи пошуку програми за кордоном від А до Я? Консультації, допомога, дієві інструменти? Чекаємо в онлайн-спільноті «UniStudy Community”.

Більше безкоштовних актуальних порад та секретів шукай в рубриці КОРИСНЕ.

А щоб не пропустити жодного дедлайну програми, скачай Календар освітніх можливостей 2020.  Відкриємо секрет: він «вічний», тобто більшість програм повторюється із року в рік.