Досвід волонтерства під час карантинних обмежень в Румунії: розповідає Сана Лісова
Як я стала волонтеркою Європейського корпусу солідарності: досвід, культурний аспект, побутові питання, рекомендації
Що стоїть за міжнародним волонтерством? Випробовування себе на міцність, навчання, міжкультурна комунікація, подорожі, інтеграція в нове середовище або саморефлексія? Однозначно так. Волонтерство вчить кожного з нас вірити у свої сили, втілювати ідеї в життя та допомагати іншим.
Я – Сана Лісова. У цій статті я поділюся своїм досвідом волонтерства *Європейського корпусу солідарності у проекті “Baia Mare Is Mine”. Це було короткострокове групове волонтерство (21 день, з 15 лютого по 6 березня 2021), в якому взяли участь 20 учасників із різних країн (Україна, Грузія, Азербайджан, Італія, Греція, Угорщина, Португалія, Іспанія, Франція та США).
* * *
Локація
Проект проходив у невеликому румунському містечку Бая Маре, що знаходиться в регіоні Трансільванія, біля підніжжя Карпатських гір, лише за 66 кілометрів від кордону з Україною.
Це місце з красивою природою й чистим повітрям, поряд знаходяться кілька гірськолижних курортів (Шуйор, Кавнік і Могоша) й озер.
Ще здавна регіон був відомий завдяки багатим родовищам золота і срібла, а також розвиненої гірничодобувної промисловості. Також, провінція Марамуреш славиться своєю дерев’яною архітектурою, традиціями і духовністю.
У Бая Маре добре розвинуте культурне життя, діє 6 музеїв (наприклад, у Музеї історії та археології зібрана унікальна колекція годинників, а в Музеї Satului під відкритим небом – представлені зразки будинків і побуту різних регіонів Румунії), багато зелених зон для відпочинку.
Головний символ міста – вежа Св. Стефана. На вершині (40 м) знаходиться оглядовий майданчик, звідки відкриваються вражаючі краєвиди на місцевість.
* * *
Логістика та побутові питання
Волонтерам відшкодовується повна вартість проїзду за наявності оригінальних документів та згідно до тревел-ліміту, що встановлюється Європейською Комісією.
Я діставалася до локації на прямому 20-годинному потягу із Києва до Солотвино. У часи COVID-19, це був найбезпечніший варіант, адже були побоювання «застрягти» на кордоні в аеропорту.
Перетин українсько-румунського кордону від Солотвино відбувається пішки або автомобілем. Дві країни розділяє річка Тиса і дерев’яний міст. Тиса відділяє Солотвино від румунського міста Сігету-Мармацієй.
Для перетину кордону необхідно було пред’явити: Договір та Угоду про волонтерство, ПЦР-тест та медичне страхування. Однак, у прикордонників виникло багато запитань, в ході двохгодинного очікування та контактування із приймаючою румунською стороною – все ж таки в’їхати до країни вдалось.
Від міста Сігету-Мармацієй я їхала автобусом півтори години, вздовж серпантинної гірської дороги.
Волонтери забезпечуються медичним страхуванням на весь період перебування, проживанням та харчуванням, отримують кишенькові гроші (3 євро/день).
Ми жили у будівлі спортивного комплексу у 2/3-х містних кімнатах, із санвузлом на поверсі. В цій будівлі були розташовані робоча кімната та їдальня (3-х разове харчування протягом дня). Попри те, що умови перебування дуже прості, організатори зробили усе, щоб ми почували себе як двома та нічого не потребували.
* * *
Activities та робоча програма
Робочий графік волонтера – 5 днів на тиждень(з ПН по ПТ), 40 годин, 2 вихідних дня (СБ та НД). За встановлений термін волонтерства ми також отримали 1 додатковий день відпочинку, який згодом використали на подорожі країною.
Наша діяльність була спрямована на дослідження культурних та історичних аспектів міста (розробка 2-D й 3-D карти міста), розвиток комунікативних навичок, digital-інструментів, hand-made. У нас було багато тім-білдінгу, міжкультурної комунікації, outdoor activities та креативного проведення часу.
Так, ми долучилися до процесу розпису футболок акриловими фарбами за власним дизайном. Адже жовті футболки є головним символом приймаючої організації «Yellow Shirts». Додаючи свій ескіз та індивідуальність на полотні жовтих футболок – об’єднало нас як команду.
Разом ми опановували майстерність публічних виступів й презентацій, позитивного мислення; проводили інформаційні кампанії й віртуальні фото-виставки, де ділилися своїми спостереженнями щодо громади та місцевості; дізнавалися більше про *Європейський корпус солідарності та обмінювалися навичками в межах молодіжної діяльності та проектів мобільності.
Найголовнішим було те, що кожен із волонтерів був залучений у процес, мав можливість поділитися своїм досвідом, інтегруватися у місцеву громаду та розвинути свої soft skills.
За волонтерами був закріплений ментор, який допомагав адаптуватися у громаді та проводив рефлексію. Також, ми долучитися до процесу вивчення румунської мови, аби полегшити взаємодію з місцевою громадою.
Серед іншого, кожний учасник міг познайомити групу з особливостями культурної спадщини своєї країни. Волонтери проводили культурні вечори, з квізами, іграми, танцями та іншими заходами, аби більше розповісти про рідну країну.
На завершення, кожен волонтер підготував особистий проект та поділився своїм баченням й досвідом вивчення Бая-Маре під час мобільності. Над проектами ми працювали впродовж трьох тижнів. Це були фото-роботи, відео, колажі, історичні відомості, сторітелінг.
По завершенню проекту кожен волонтер отримав сертифікат міжнародного зразка *YouthPass.
* * *
Культурний аспект
Ми мали можливість підготуватися до традиційного свята зустрічі весни – Мерцішор (1 березня). В цей день прийнято дарувати жінкам бутоньєрки у вигляді квіток із білих та червоних ниток. Ця прикраса має назву «мерцішор».
Спеціально до цього свята ми виготовили подарунки – оберіги для місцевих жителів. Так, ми зробили із тіста маленькі фігурки головного символу Бая-Маре – вежі Святого Стефана. Після того, як тісто застигло, ми розмалювали фігурки фарбами і зробили застіжку.
Дарувати такий талісман жінкам – давній звичай, і вважається, що той, хто його носить, буде сильним і здоровим весь рік.
Серед іншого, ми дізналися більше про древнє румунське свято любові – Драгобете (святкується 24 лютого). У давнину вважалося, що в цей день починається весна. Драгобете – це персонаж румунського фольклору, покровитель любові. Здавна вважалося, що той, хто бере участь в цьому святі, буде на цілий рік позбавлений від хвороб.
* * *
Пандемія COVID-19
Під час нашого волонтерства в Румунії діяли карантинні обмеження. Маску потрібно було носити усюди (навіть на відкритому повітрі). Також, заклади харчування (кафе, ресторани) були зачинені.
Попри це, громадський транспорт все ж таки працював, що дозволило у вихідні дні подорожувати країною. Також, працювали магазини, музеї, супермаркети.
Практично усюди встановлено санітайзери та дотримано соціальну дистанцію. З-поміж іншого, ми дізналися більше про досвід ESC-волонтерів з інших організацій Бая-Маре, які були вакциновані від коронавірусу.
* * *
Рекомендації
Ключовим моментом всього волонтерства – є взаємодія з приймаючою організацією. Тому, дуже важливо налагодити зв’язок завчасно, адже усі питання мобільності вирішуються напряму з організаторами.
Мені пощастило з приймаючою організацією, усі питання вирішувалися оперативно (навіть на кордоні, коли організація зв’язувалася з пунктом пропуску для пояснень мого візиту), також організація волонтерства – на високому, професійному рівні.
Тому, рекомендую зробити моніторинг діяльності організації, дописів у соціальних мережах, реалізацію інших проектів. Під час співбесіди не боятися задавати питання, аби мати чітке уявлення, що вас чекатиме під час волонтерства.
Дуже важливо обирати тематику волонтерського проекту згідно своїх вподобань. Адже більшість часу (40 годин на тиждень) ви будете проводити, виконуючи завдання за обраною тематикою.
Рекомендую завчасно підготуватися до проекту, аби полегшити процес адаптації: прочитати про 8 ключових компетенцій сертифікату *YouthPass (по завершенню проекту Ви будете самостійно заповнювати, що саме Ви навчилися за цими категоріями), підготуватися до презентації своєї країни (інтерактивні ігри з унікальними фактами), а також промоніторити інформацію про місцевість, культуру, звичаї, де проходитиме проект.
* Європейський корпус солідарності (ESC) – це програма Європейського Союзу, яка створює можливості для участі молоді у міжнародних проектах, що приносять користь громадам та людям у Європі.
* YouthPass – це сертифікат міжнародного зразка про проходження навчання за темою проекту.
Статтю підготувала Сана Лісова – журналістка, дослідниця, публічна діячка
