Один День Вчителя у В’єтнамі
Якщо чесно, ще декілька років тому робота вчителя здавалася мені досить монотонною, і я навіть не уявляла себе на цій посаді. Проте все змінилося у В’єтнамі, де робота вчителя виявилася напруженою і “гостросюжетною”. Більш того, робота вчителем у В’єтнамі – це найдинамічніша діяльність, якою я колись займалася. Може про це впевнено стверджувати навіть маючи досвід організації походів в гори та велотурів.
* * *
Як все починалося?
Ідея роботи за кордоном з’явилася у мене під час самостійних мандрівок Південно-Східною Азією. Тоді ми працювали на фрілансі і багато мандрували. Я розуміла, що робота за ноутбуком мене виснажує, і почала шукати можливості роботи з людьми.
На шляху ми все частіше зустрічали людей, які викладали англійську в Китаї, і були в захваті від своєї роботи. Деякі з них буквально “заразили” нас цією ідеєю – не тільки мандрувати, але й жити та працювати закордоном.
* * *
Чому не в Китай?
Звісно, ми почали дізнаватися про роботу вчителями якомога більше. Проте, чим більше ми збирали інформації щодо працевлаштування в Китаї, тим більше розуміли, що умови для “нон-нейтив спікерів” в цій країні тільки ускладнюються.
* “Нейтив спікерами” англійської (англ. – “носіями мови”) в Китаї вважаються громадяни 5-ти англомовних країн (США, Великобританії, Канади, Австралії та Ірландії), а також люди, які мають дипломи будь-якої спеціальності з цих країн.
Відповідно, “нон-нейтив спікери” – це всі інші люди, працевлаштування яких за фахом вчителя англійської мови з 2017 року офіційно заборонено.
Отже, ми стикнулися з двома недоліками роботи в Китаї:
- неможливість працевлаштуватися за фахом офіційно;
- лімітований інтернет (сервіси Google, Facebook та багато інших заборонені в КНР).
Згодом ми почали розглядати працевлаштування в країнах неподалік – В’єтнамі та Таїланді. Саме тоді я раптом побачила, що моя знайома знайшла роботу вчителем англійської в Ханої, і надала мені корисні поради з працевлаштування. Цими та багатьма іншими корисними порадами я ділюся з усіма бажаючими під час особистих консультацій стосовно пошуку роботу та життя у В’єтнамі.
* * *
Що з графіком?
Здається, вам вже не терпиться дізнатися, як проходить день вчителя у В’єтнамі. Але я маю вас попередити, що ця інформація буде досить суб’єктивною, адже в Ханої ви матимете свободу створити собі такий графік, за яким найкомфортніше працювати.
Особисто мій робочий день у Ханої складався з п’яти умовних фаз – ранок, обідня перерва, після обіду, вечір та ніч. Розклад цих фаз збігається майже у всіх вчителів, тому що в’єтнамці чітко дотримуються денного розкладу, незалежно від місця роботи.
Робочий день тут починається зрання, і тому складається враження, що всі в’єтнамці – “жайворонки”. А неробочих днів не так уж і багато, бо в’єтнамці полюблять заробляти гроші. Отже, і вам робота знайдеться в будь-який день, крім періоду В’єтнамського Нового Року, який по датам співпадає з китайським і називається Тет.
* * *
Як же ж проходить день вчителя?
Ранок
Майже кожен мій день починається о 6-7 ранку, бо майже кожного дня зранку є уроки. А в ті дні, коли ранкових занять за розкладом немає, можна прокинутися рано-вранці і моніторити повідомлення в спільнотах вчителів та від в’єтнамських менеджерів. Бо якщо хтось захворів або стався якийсь форс-мажор, то вчитель негайно шукає, хто його замінить на уроці. І такі ситуації стаються майже кожного дня, тому важливо бути швидкими, щоб знайти собі незапланований підробіток у своєму районі.
Я почала прокидатися на годину пізніше, коли ми переїхали з “шерд-хауса” (так званого спільного дому з однією кухнею) до студії зі своєю кухнею у район, де працювала. Бо раніше багато часу уходило саме на приготування їжі зранку та на пробки в центрі Ханою.
Кімната в “шерд-хаусі” вам обійдеться 150-200 доларів на місяць, а окрема студія – від 250-300 доларів на місяць.
* * *
Дорога на роботу
З 7 ранку трафік на дорогах Ханою збільшується в рази, бо всі добираються на роботу. Щоб дістатися на роботу, я зазвичай витрачаю від 10 до 50 хвилин – залежить від локації та пробок. Отже, ми ще з самого початку відзначили для себе, як важливо було знайти роботу неподалік від дому.
*”Неподалік від дому” в Ханої вважається місце, до якого можна дістатися на байку за 20 або менше хвилин.
До речі, єдиний сприйнятний засіб пересування на дорогах В’єтнаму – це мопед або мотоцикл.
Пересування автівкою ми називаємо “не собі, не людям”, бо ці транспортні засоби тільки створюють пробки і стоять у них іноді годинами.
Автобуси є, і вони недорогі (проїзд містом коштує приблизно 30 центів), але пересуватися їми дуже незручно – це забирає в декілька разів більше часу, ніж на мопеді.
Єдина альтернатива власному мопеду – це мото-таксі. У кожного резидента В’єтнама є завантажені мобільні додатки Grab та Bee, якими можна користуватися, щоб швидко дістатися до місця роботи у разі, якщо власний транспорт зламався або якщо ви банально боїтеся водити мопед.
Уроки у початкових школах розпочинаються о 7-30 або 8-00, і тривають 3 години. За цей час проходить 4 уроки (2 пари, як у нас в університетах, з однією перервою між ними).
* * *
Як проходять уроки у в’єтнамських загальноосвітніх школах?
Довжина уроків у початкових загальноосвітніх школах – 35-40 хвилин. І зазвичай, викладач-іноземець бачиться з кожним класом 1 раз на тиждень. Звісно, що цього недостатньо для засвоєння матеріалу. Але в учнів у розкладі також є уроки з в’єтнамськими викладачами англійської мови, тому від вас вимагається, перш за все, заохочувати учнів вчити іноземну мову. Тобто створити такі умови, за яких вони будуть максимально мотивовані вас слухати, грати в ігри та сумлінно робити домашні завдання.
Класи у в’єтнамських школах дуже великі – по 40-60 учнів у класі. Тому важливу роль грає ТА (teacher assistant – у перекладі з англійської “помічник вчителя”). Це людина, яка контролює дисципліну та за необхідності перекладає правила гри. Від вас вимагається тільки дотримуватися розпорядку уроку та викладати тему.
Проте вчитель також має розуміти, які чинники – надзвичайно важливі, щоб урок пройшов вдало. Про це є окрема стаття в моєму блозі.
* * *
Обідня перерва чи В’єтнамська сієста (з 10-30 або 11-00 до 13-00 або 13-30)
Обідню перерву часто неформально називають “сієстою”, бо по-перше, є чіткий час для обіду – з 12 до 13 години. Це негласне правило є законом, за яким живуть всі в’єтнамці. Якщо ви запропонуєте в’єтнамцю ділову зустріч о 12-й, готуйтеся до дивних поглядів у свій бік, адже в’єтнамець НІКОЛИ вам не запропонує ділову зустріч під час обідньої перерви. І в принципі час прийому їжі для в’єтнамців – надзвичайно важливий. Спочатку здається, що навіть занадто, але коли пристосуєшся, то звикаєш, і теж “граєш” по цим правилам.
По-друге, більшість в’єтнамців під час обідньої перерви не просто вживають їжу, а навіть сплять. Так-так, не дивуйтесь, якщо зайдете в банк під час обідньої перерви, а робітники сплять прямо на робочому місці. У В’єтнамі це норма. Учні початкової школи також засинають на партах, тому верхня поверхня парт розкладається, щоб учні могли вмоститися на поверхні. Хоча десь третину учнів батьки забирають додому, а потім привозять після обіду.
Адже обідня перерва в школах триває 3-3.5 години.
Отже, під час обідньої перерви я встигала дістатися дому (навіть, якщо школа знаходилася в іншому районі), піти на заняття йогою (хоч щось працює в цей час), потім пообідати і повернутися в школу.
* * *
Навчання після обіду (з 13-30 або 14-00 до 16-00 або 16-30)
Після обіду у учнів ще 4 уроки (отже, загалом 8 уроків), і перший урок – досить специфічний. Якщо зазвичай учнів часто треба заспокоювати, то після обідньої перерви більшість із них – ледве прокинулися, і їх треба не заспокоювати, а навпаки – розворушити. Тому на початку уроку бажано запропонувати якісь активні ігри.
А вже після перерви – навпаки – треба щось заспокійливе, але тут зазвичай мені допомагала моя в’єтнамська помічниця.
Я зазвичай радію, коли у мене немає останнього уроку, бо з більшості шкіл дуже важко виїхати через пробку з мопедів, яку створюють батьки в очікуванні своїх дітей. Тільки уявіть, у кожній школі навчається 1000-1500 учнів, і майже за кожним родичі приїжджають на мопеді. Хоча деякі батьки забирають сусідських дітей, насаджуючи на мопед до 5 дітей.
А виїжджати зазвичай треба негайно, бо кожного дня у мене були ще й вечірні класи. І частіше за все вони були в іншому районі. А як ви розумієте, переміщуватися по Ханою в час-пік – це ще те “задоволення”. Це неможливо описати словами – треба дивитися!
* * *
Вечір (після 16-30)
Додаткові вечірні уроки у англійських центрах – розповсюджені серед в’єтнамців хоча б тому, що вивчати англійську – престижно. Тому майже всі батьки віддають своїх дітей на додаткові заняття з англійської ще з 3-4 річного року. Ну, і звісно, що батьки хочуть, щоб їх діти вивчали мову з іноземцями.
А так як на вечірніх заняттях в англійських центрах в одній групі зазвичай не більше 10 дітей, то роботи ввечері – ще більше, ніж зранку.
Для мене вечірні класи – найцікавіші, бо тут уроки тривають довше, дітей менше. А для вчителя це збільшує можливості втілення творчих задумок. Адже в школі деякі веселі ігри впровадити просто неможливо.
Щоб ви розуміли, приблизно так проходять уроки для дітей 5-6 років.
Вечірні класи тривають до 19 або навіть до 21 години. Після чого у вчителя є трошки вільного часу, щоб зустрітися з друзями або підготуватися до наступного робочого дня.
Особисто мені дуже важко були зустрічатися з друзями ввечері, адже ми жили неподалік від місця роботи, а це далеко від району, де живе більшість іноземців. Проте в роботі у В’єтнамі гарно те, що ви самі можете обирати собі графік і відмовитися від вечірніх занять, якщо вони занадто виснажливі.
* * *
Ніч
Ніч – дуже важлива частина повсякденної рутини для вчителя. Адже коли ще набиратися сил для динамічної роботи?
Я розуміла, що не варто нехтувати повноцінним сном, бо це єдина можливість повноцінно відпочити, щоб енергії вистачило на наступний день.
Якщо вас зацікавила ідея викладання у В’єтнамі, читайте статтю, з чого почати та задавайте питання!
Успіхів!
